16
/05
Legal tech на конкуренцію юрфірм не впливає?
Антон Лященко, керівний партнер АО Colares для ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА, №5, 2019 Вже давно немає сенсу сперечатися про те, що технології кардинально змінюють світ. І це не новина: свого часу технології з обробки землі дозволили людям вибратися з печер і осісти в тих чи інших місцях, переставши бродити в пошуках їжі. Але ось у чому парадокс: коли технології приходять в професію, яка не змінювалася століттями, її представники навряд чи будуть раді змінам. Ніхто не може уявити собі, чим буде займатися в майбутньому. Так, в ХIХ ст. через це довелося пройти ткачам, а в ХХ ст. – селянам. Але так чи інакше, а з часом завжди з'являються нові професії, про які колись неможливо було навіть мріяти, і в результаті за більш легку працю люди починають отримувати більше грошей. Якби ви ще років 20 назад сказали батькам, що ваша робота буде полягати в тому, щоб знімати себе під час гри на комп'ютері на відео, викладати це безкоштовно в Інтернет і жити на доходи з реклами, вас відправили б на примусове лікування. А сьогодні швед Фелікс Чельберг (ПьюДіПай) саме цим заробляє 15 млн доларів США в рік, а аудиторія його шанувальників – понад 57 млн осіб – більше, ніж у будь-якого телевізійного серіалу. І це не поодинокий приклад – наразі Forbes уже складає список youtube-мільйонерів. Однак мова не про те, що після п'яти-шести років навчання на юридичному факультеті адвокати повинні приєднатися, наприклад, до сім'ї Кардаш’ян і перетворити своє нудне життя в freak show за гроші. В юридичній сфері вже теж є нові посади, що з'явилися на основі двох взаємопов'язаних трендів – автоматизації юридичних процесів і перетворення юридичного консалтингу з професії в бізнес. Якщо ви протягом тижня хоча б раз не почуєте термін legal tech, вважайте, що ви опинились на безлюдному острові. Окремі юридичні департаменти та юридичні фірми вже декілька років використовують технології для автоматизації різних процесів. А управляти процесом впровадження цих технологій повинен фахівець, компетентний і в юриспруденції, і в інформаційних технологіях, – якийсь юрист 2.0. Зараз такого фахівця називають і legal engineer, і legal automation engineer, і legal tech manager. На співробітників, які обіймали посади, в назві яких є слово «інженер», покладають рішення більш ємних IT-задач, наприклад, навчання нейронних мереж програм з категорії Analytics and Decision Support, але спільне завдання полягає в управлінні процесами впровадження технологій у роботу колег. Те ж саме відбувається в частині управління роботою юридичного департаменту, тобто перетворення цього підрозділу в справжню бізнес-одиницю. Все більше компаній наймають для цього legal operations manager, який керує саме бізнес-складовою роботи юридичного департаменту. З'явився legal process analyst, який аналізує бізнес-процеси в юридичних департаментах і частково в юридичних фірмах. Адже без чіткого аналізу процесів будь-яка автоматизація безглузда. Також в юридичних фірмах затребуваний і legal project manager, оскільки управління справами клієнтів як проектами стає все важливішим. Все це вже присутнє на юридичному ринку. Але в дуже малих, можна навіть сказати – мізерних пропорціях. Виникає питання – чому? Чому, технології, які розвиваються семимильними кроками, так слабо проникають в юридичну професію, і по суті так і не стали комерційною перевагою? А те, що технології в праві не стоять на місці, підтвердження не вимагає. Нагадаємо, що першим legaltech-продуктом нового покоління вважають DoNotPay-бота, створеного 19-річним студентом Стенфордського університету Джошуа Броудером всього лише в 2014 році. Бот створював апеляційні скарги на штрафи у справах з ДТП. Автовласникам, котрі вважали, що їх несправедливо оштрафували, більше не потрібно було звертатися до юриста, щоб написати і відправити скаргу. Бот робив це швидше. За перші ж півроку DoNotPay допоміг клієнтам виграти справ у цілому на $ 3 млн. Це стало днем народження legal tech. Минуло всього лише якихось три роки, і боти перетворилися на справжню подобу штучного розуму серед юристів. На підтвердження тому – казус, про який у жовтні 2017-го написали провідні світові ЗМІ. Саме тоді відбулося перше змагання між штучним інтелектом – програмою Case Crunch Alpha і командою, що складалася зі 100 юристів провідних фірм Лондону. Командам було запропоновано передбачити рішення омбудсмена з фінансів у 100 справах зі страхування платежів (payment protection insurance). Подібних справ безліч, і вони дуже складні. Арбітрами на змаганні виступили суддя-юрист, професор Кембриджу Феліх Стеффек і суддя-технолог Ян Додд, представник компанії Premonition, яка управляє найбільшою в світі базою даних судових рішень. В результаті було зроблено 775 припущень. Переміг комп'ютер, прогнози якого здійснилися на 86,6%, результат юристів - 66,3%. Здавалося б – ось воно просте рішення: встанови собі нове ПЗ на комп'ютер, і більше не потрібні ні партнери, ні молодші юристи. Але це не так, оскільки навіть рутинні процеси в роботі юристів не завжди мають однакове значення і результат у кожному конкретному випадку. І тут комп'ютери поки ще безсилі. Це не означає, що legal tech не розвиватиметься, аж ніяк. Уже сьогодні розробники в сфері legal tech створюють не тільки застосунки і сервіси для юристів, але і працюють в комплексі над ефективним застосуванням сучасних IT-ресурсів. Щорічно кількість legaltech-проектів у світі зростає й інновації починають займати значну частину ринку, який наприклад, в США становить близько $450 млрд, у Росії в середньому оцінюється в $ 2 млрд, а в Україні - в $ 500-700 млн. За оцінками експертів, зараз частка legal tech в цих країнах займає не більше 5% від загального ринку юридичних послуг, але ця частина буде значно збільшуватися і в найближчі 5-7 років складе 10-15%. Багато це чи мало? Кожній юридичній фірмі доведеться вирішувати самостійно. Якщо фірма спеціалізується на супроводі клієнтів у кримінальному процесі, технології практично напевно не потрібні будуть ще дуже довго, і на конкуренцію ніяк не вплинуть зовсім. Якщо ж фірма більше уваги приділяє фінансовим, податковим, або авторським правам – ситуація вже не така однозначна. У цьому випадку, до речі, вельми слушною є одна аналогія. Зараз legaltech за темпами розвитку порівнюють з fintech 5 років тому, а мета індустрії абсолютно прозора – зробити правосуддя справді доступним для мільйонів людей у вьому світі за рахунок автоматизації, адже це один з факторів, що визначають рівень розвитку кожної окремо взятої країни. Але ось тільки за 5 років активного розвитку фінтех в Україні – «вистрілив» усього один проект (Monobank), і інших конкурентів у цій сфері поки не спостерігається. Те ж саме і в юридичному бізнесі. Поки лише одиниці з юридичних фірм активно вкладають свої маркетингові бюджети в legaltech, без найменшої прив'язки до бізнес-завдань поточного періоду. Але якщо фірма таким чином підвищить ККД своєї роботи, прискорить процеси на окремих етапах розробки документів або ухвалення рішення, рано чи пізно це позначиться і на вартості її послуг і на вигідному становищі у порівнянні з конкурентами. Єдиний мінус – сьогодні не можна навіть приблизно прорахувати, коли legal tech стане обов'язковим атрибутом для «поважної» юрфірми. А саме від масовості цього «руху» і залежить його розвиток. Це як з протестами таксистів проти UBER: спочатку всі були проти, а потім самі ж перейшли туди працювати. Правда, перш ніж кинутися впроваджувати legaltech у свою фірму, слід прорахувати деякі ризики, які в Україні все ще більш ніж актуальні. Наприклад, серйозний виклик – захист інформації, що в деяких випадках і зовсім є пріоритетом номер один для клієнта. З розвитком технологій багато юридичних фірм переносять дані в хмарні сховища, а деякі навіть починають надавати послуги онлайн. З'являється програмне забезпечення, яке належить до категорії SaaS – software as a service – програмне забезпечення як послуга. Все це робить правову галузь вразливою для хакерів. Тому найближчим часом девелоперам зі сфер legal tech і комп'ютерної безпеки є ще над чим попрацювати разом. Адже юридична інформація просто не має права ставати відкритою. Ще один аспект – всі технологічні проекти не такі вже й дешеві. Іноді простіше використовувати Word і Gmail, аніж той самий AxDraft. Зрештою, на ринку юридичних послуг клієнти все ще хочуть платити за результат, а не за процес. А legal tech – це лише усунення рутини в процесі. Так що на конкуренцію серед юрфірм наразі технології вплинути не можуть у жодному з варіантів. Ось тільки не факт, що те ж саме можна буде сказати десь за якихось років п’ять. Бо ніхто не знає, коли в юридичному світі з’явиться свій власний ПьюДіПай…