09
/09
Що таке верифікація для фінансового і банківського ринку та яка її доля в Україні?
В цілому цей термін має своє окреме призначення для кожної сфери діяльності, але несе в собі єдину мету – виявити і встановити істіну чи, простіше кажучи, підтвердити справжність даних. Для нашого фінансового та банківського ринку це поняття з’явилося вперше в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення» (ЗУ про протидію легалізації / 2014 року) прийнятому в 2014 році. До цього ринок в особі суб’єктів первинного фінансового моніторингу відповідно до ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 2002 року (ЗУ про протидію легалізації / 2002) мав зобов’язання здійснювати тільки ідентифікацію своїх клієнтів. В редакції ЗУ про протидію легалізації / 2002 ідентіфікація відбувалася, на підставі наданих клієнтами офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій. Додаткові дані для вивчення клієнта можна було отримати від нього самого, а також з інших джерел, якщо така інформація була публічною (відкритою). Новий ЗУ про протидію легалізації / 2014 втілив вже самостійний термін верифікація та передбачає встановлення (підтвердження) суб’єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особистості клієнта (представника клієнта) в його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даними. Тобто, новий нормативний акт розмежував поняття ідентифікації та верифікації, встановивши, що ідентифікація, по суті, це встановлення особи, а верифікація – це підтвердження достовірності ідентифікують даних. Самою основною відмінністю в процесі ідентифікації / верифікації в розрізі двох законів стало те, що перший давав можливість ідентифікувати і за замовчуванням верифікувати клієнта отримуючи інформацію від клієнта та з інших публічних джерел, чого не скажеш виходячи з терміну верифікація в ЗУ про протидію легалізації / 2014 року, де суб’єкти фінансового моніторингу отримали зобов’язання підтверджувати ідентифікаційні дані тільки в присутності клієнта. Тим самим законодавець створив серйозні перешкоди для розвитку онлайн кредитування та іншого ряду продуктів, мета яких задовольняти потреби клієнтів у фінансових послугах дистанційно. ЗУ про протидію легалізації / 2014 приймався, як для українського простору, дуже швидко, буквально за чотири місяці. У законопроект дев’ять разів вносилися правки і навіть після цього, на етапі другого читання, маючи суттєві зауваження від головного юридичного управління ВРУ, який звернув увагу на те що: «механізми реалізації міжнародних вимог у цій сфері є надмірними і непропорційними, не враховують конституційної моделі організації влади в Україні і певною мірою виходять за межі міжнародно-правових зобов’язань України. » На момент прийняття ЗУ про протидію легалізації / 2014 діяли директиви 2005/60 / ЄС Європейського Парламенту та Ради і директиви Комісії 2006/70 / ЕС3, які втратили свою силу на підставі Директиви (ЄС) 2015/849 Європейського Парламенту та Ради від 20.05. 2015 року про запобігання використанню фінансової системи для цілей відмивання грошей і фінансування тероризму, які паралельно також внесли зміни до Регламенту (ЄС) N648/2012 Європейського парламенту та Ради і Рекомендації Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей і фінансування тероризму (FATF) від 16.02.2012 року. Що найцікавіше, ті самі ж рекомендації FATF пропонують нам вдаватися до засобів належної перевірки клієнта при: встановлення ділових взаємовідносин; проведенні окремих операцій на суму понад 15 000 євро або доларів; наявності підозри у відмиванні грошей і / або фінансування тероризму; наявності сумнівів в достовірності і повноти ідентифікуючих даних; Також FATF у своїх рекомендаціях приводить ряд порад для належної перевірки клієнтів: a) ідентифікація клієнта і перевірка особи клієнта з використанням надійних документів, даних або інформації, отриманих з незалежних джерел; b) визначення бенефіціара і прийняття відповідних заходів для перевірки його особи таким чином, щоб фінансова установа була переконана в тому, що вона знає, хто є вигодонабувачем. Для юридичних осіб та організацій це повинно включати виявлення власника та управлінської структури клієнта; c) виявлення та, при необхідності, отримання інформації про мету і очікуваному характеру ділових відносин; d) прийняття постійних заходів належної перевірки ділових відносин і спостереження за операціями, які здійснюються в процесі таких відносин з метою забезпечення відповідності проведених операцій. Сама ж Директива (ЄС) 2015/849 Європейського Парламенту та Ради від 20.05.2015 ставить основною умовою для верифікації особистості клієнта і бенефіціарного власника, щоб та відбувалась до встановлення ділових відносин або проведення операції, і що цікаво, при цьому, взагалі не містить окремого терміна «верифікація». Єдиним застереженням в вище згаданій Директиві є вимога не зловживати пороговими сумами при визначенні градації ступеня ризикованості операцій втілюючи її норми на рівні національного законодавства, та заборона використовувати як джерела треті особи, які створені і діють в країнах третього світу з високим рівнем ризику. З 2016 року в чорний список Європейської Комісії високоризикових країн (референтний номер проекту C (2016) 4180 / F1) включені наступні країни: Афганістан, Боснія і Герцеговина, Гайана, Ірак, Лаос, Сирія, Уганда, Вануату, Ємен, Північна Корея і Іран . Тобто, проаналізувавши директиви Європейської Комісії та рекомендації FATF можна сміливо зробити висновок що серед них відсутні прямі вказівки про проведення верифікації, виключно в присутності Клієнта. Також, на щастя, Україна не входила і не входить в список високоризикових країн і на момент розгляду проекту ЗУ про протидію легалізації / 2014 народні депутати мали все необхідне для того що б зробити процесс верифікації максимально гнучким і готовим адаптуватися під потреби ринку. Отже, напрошується питання, чому український законодавець настільки бездумно паралізував ринок онлайн-кредитування і інші потенційні фінансові інструменти, що працюють по дистанційному принципу обслуговування Клієнтів, в той момент, коли можна було виконати приписи вище згаданих директив шляхом збільшення порогових сум і надання можливості отримувати інформацію від третіх осіб (публічні реєстри, Бюро кредитних історій, банки-емітенти пластикових карт і т.д.) Після того як ЗУ про протидію легалізації / 2014 вступив в силу і був опрацьований на практиці ринком, очікуваним результатом став прояв всіх його вад. Реакцією ринку можна назвати кілька невдалих спроб у вигляді законодавчих ініціатив в виді двох проектів. Новою спробою можна назвати проект ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення» Міністерства фінансів України розміщеному на сайті Держфінмоніторингу України 10.08.2017 року, згідно з яким визначається, що: верифікація це встановлення (підтвердження) суб’єктом первинного фінансового моніторингу приналежності відповідній особі отриманих суб’єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних і / або даних, що дозволяють встановити кінцевих бенефіціарів власників (контролерів); ідентифікація це отримання суб’єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних. Зазначеним проектом пропонується також введення так званих порогових фінансових операцій. Фінансові операції є граничними, якщо сума, на яку здійснюється кожна з них, дорівнює або перевищує 300 000 гривень (для суб’єктів господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі електронні (віртуальні) азартні ігри – 30 000 гривень). Таким чином, за запропонованими визначеннями, законодавство не буде вимагати при верифікації особистої присутності клієнта. Зазначений законопроект – по суті, нова редакція ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення». На сьогоднішній день у ринку фінансових послуг є ще можливість якось вплинути на це питання, так як даний законопроект тільки недавно розміщений на сайті Госфінмоніторіга і на його адресу можна ще направляти пропозиції.