13
/07
Свобода цивільно-правового договору або як уникнути санкцій Держпраці
Автор - Білоус Наталія, юрист АО "Коларес". Стрімкий розвиток багатьох індустрій та поява нових спеціальностей на ринку праці часто потребують гнучкого та індивідуального підходу до договірного оформлення надання спеціалістами окремих послуг чи виконання робіт (IT-персонал, маркетологи, оператори call-центрів, дизайнери та інші). В силу специфіки діяльності компаній, на практиці виникає необхідність оформлення між сторонами саме цивільно-правових договорів, а не трудових. Відносини, які виникають з цивільно-правового договору, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем, що обумовлюється свободою договору, визначеною Цивільним кодексом України. Таку правову позицію визначено у Постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №640/1099/19. У зазначеній справі позивач підтвердив правомірність укладення ним цивільно-правових договорів про надання послуг спеціалістами, зокрема на підставі договорів аутсорсингу та аутстаффінгу, а також уникнув відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 4 244 220, 00 гривень (за допуск до роботи фізичних осіб без оформлення трудових договорів). Свобода договору - одна із засад цивільного законодавства Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає його загальним засадам, та врегулювати у ньому свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Саме свобода договору згідно чинного законодавства надає право компаніям укладати цивільно-правові договори та передбачати в них всі особливості та вимоги до організації надання послуг чи виконання робіт. Звертаємо увагу на відмінності трудового та цивільно-правового договору: 1.) Організація праці. Трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами. 2.) Результат праці. Метою цивільно-правового договору є отримання певного результату. За трудовим договором береться до уваги також процес праці, а не лише результат. 3.) Правила внутрішнього трудового розпорядку. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), йому не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. 4.) Окремі положення. Трудовим договором не встановлюються обсяги робіт чи послуг, не передбачається підписання актів прийому-передачі, не встановлюється оплата за конкретно виконану роботу чи надані послуги, не встановлюються штрафні санкції за неналежне їх виконання чи надання, натомість трудовим договором встановлюються вимоги до працівників, зокрема щодо освіти, досвіду, кваліфікації, певних навичок чи умінь, так як робота за трудовим договором передбачається з визначення однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, тобто трудової функції в діяльності підприємства, натомість цивільно-правовими договорами жодних вимог до фізичних осіб не встановлено. 5.) Обсяг робіт чи послуг та контроль за процесом їх надання чи виконання. Цивільно-правовими договорами передбачається обсяг послуг чи робіт та кінцевий результат (кількість годин IT послуг, кількість переходів на сайт та замовлень в сфері маркетингу, створення об’єктів дизайну та інше). Крім того, цивільно-правові договори передбачають відповідальність за порушення виконавцем строків та/або вимог щодо об’єму та/або якості послуг чи робіт, обов’язково містять положення про нерозголошення (non-disclosure agreement) конфіденційної та комерційної інформації. Такі положенням свідчать про встановлення контролю за ходом надання послуг чи виконання робіт згідно цивільно-правового договору та не відноситься до ознак трудового договору. Однак, незмінним обов’язком як замовника за цивільно-правовим договором, так і роботодавця за трудовим договором, залишається відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та ЄСВ до державного бюджету. Таким чином, якщо компанія використовує у своїй діяльності працю залучених спеціалістів і оформляє надання послуг чи виконання робіт цивільно-правовою угодою для уникнення трактування таких відносин як трудових та, відповідно, штрафів Держпраці, при оформленні відносин в договорі необхідно передбачити наступні положення: 1. Предмет договору визначається як надання послуг чи виконання певних робіт із чітким зазначенням їх переліку, строку, терміну їх надання або виконання відповідно, вимог до їх об’єму, якості та кількості, без зазначення посади виконавця; 2. Опис результату надання послуг або виконання робіт і порядок їх передачі згідно Акту здачі-прийому; 3. Розмір грошової винагороди, порядок її виплати по закінченню надання перелічених в договорі послуг або робіт та порядок їх здачі за відповідним Актом; 4. Визначення штрафних санкцій за неналежне надання виконавцем послуг або виконання ним робіт; 5. Інші положення відповідно до специфіки діяльності компанії.