10
/12
«Для огляду місця вчинення злочину ухвала слідчого судді не потрібна», – ВС
Максим ТХОРІВСЬКИЙ, адвокат АО Colares Коментар для Юридична газета (№48). «Громадянин подав касаційну скаргу на вирок місцевого суду, згідно з яким його було засуджено за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (умисне тяжке тілесне ушкодження), та ухвалу апеляційного суду, якою рішення попередньої інстанції залишено без змін», – йдеться у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі ВС. Зокрема, заявник послався на те, що слідчий суддя не надав дозволу на проведення обшуку, огляду місця події. З цих підстав особа вважала проведену слідчу дію незаконною, а зібрані докази – недопустимими. У постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі ВС, яка розглянула касаційну скаргу, зазначається, що доводи чоловіка про недопустимість протоколу огляду місця події як доказу не ґрунтуються на вимогах закону. «Доводи засудженого про те, що протокол огляду місця події є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не було дозволу суду на огляд житла, є неспроможними. Ця слідча дія була проведена відповідно до вимог закону, оскільки проводився огляд місця події, тобто огляд місця вчинення злочину, а не огляд житла, як на це вказує особа», – йдеться у постанові ВС В результаті колегія суддів ККС ВС не встановила істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, тому вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду були залишені без змін. Максим ТХОРІВСЬКИЙ: Постанова Верховного Суду у справі №752/17016/16-к від 01.02.2018 р. значно полегшить життя правоохоронним органам, оскільки впродовж тривалого часу не вщухали дискусії щодо відмежування огляду місця події від фактичного огляду житла чи іншого володіння особи. Особливо з огляду на те, що достатньо поширеними є випадки виїзду слідчо-оперативних груп на місце вчинення злочину, яке знаходиться у житлі чи іншому володінні особи. З одного боку, прибуття правоохоронців передує внесенню відомостей до ЄРДР, тому єдиною доступною слідчою дією, відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України, є огляд місця події. З іншого боку, з огляду на положення ч. 2 ст. 237 КПК України, складається ситуація, за якої потрібно отримати ухвалу слідчого судді для проведення огляду місця події (у випадку з житлом чи іншим володінням особи). На практиці це майже неможливо, а враховуючи нагальність потреби у збиранні, фіксації та збереженні речових доказів – взагалі абсурдно. Однак варто зазначити, що КПК України не містить визначення «місце події», тому цілком реальні випадки проведення таких «оглядів», коли «місце події» буде визначатися на підставі «внутрішнього переконання» слідчого та може не збігатися з фактичними обставинами події. Таким чином, з метою захисту інтересів учасників кримінального провадження, а також зменшення випадків маніпулювання категоріями обшук/огляд житла та огляд місця події, доречно було б внести відповідні зміни до КПК України, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у справі №752/17016/16-к, та визначити чіткий перелік випадків огляду житла чи іншого володіння особи без отримання ухвали слідчого судді.