Нівелірна робота
Олександр Вовк: партнер, директор юридичного департаменту АО Colares Спеціально для «Юридичної практики» В Україні є такий тренд - кожний новообраний Президент титанічними зусиллями впроваджує в Україні судову реформу. Звичайно під кожну реформу декларуються гучні лозунги, щодо важливості для кожного громадянина саме їхньої концепції реформування судоустрою в Україні. Кожна влада, що впроваджувала чергову судову реформу впритул не помічала норму ч. 4 ст. 124 Конституції України, відповідно до якої народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Цей принцип закріплений в Конституції міг бути конкретним проявом демократизму нашої держави і полягати у залученні до відправлення правосуддя не тільки професійних суддів, а й представників народу. Усі форми залучення представників народу до відправлення правосуддя є втіленням засад колегіального розгляду судових справ, що має на меті гарантувати неупередженість та справедливість правосуддя для всіх. Однак принципи прояву демократизму України закріплені в її основному Законі так і залишаються й понині лише декларативними принципами на папері. Знову три ланки В 2015-2018 роках новою владою в Україні впроваджувалась чергова реформа судової системи, в результаті, якої знову було проігноровано зміст ст. 124 Конституції України. Хоча відповідно до ст. 5 Конституції носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Але, як казав перший Президент України Л.М. Кравчук «Маємо, те, що маємо». Тож давайте коротко розберемось, якою є на сьогоднішній день система судоустрою України та, що в ній змінилося. На сьогодні в Україні побудована нова концепція судової влади. Відбувся перехід до 3 ланкової системи судів, тобто донедавна в Україні існувала 4 ланкова судова система. Були суди першої (місцеві) і другої інстанції (апеляційні), які розглядали справи по суті з вивченням обставин і доказів. В разі необхідності судове рішення переглядали в одному з 3 вищих спеціалізованих судів: господарському, адміністративному та з розгляду цивільних і кримінальних справ. Також була четверта інстанція, Верховний суд України, до якого звертались у виключних обставинах. Зараз Україна перейшла до зрозумілої і прийнятої у більшості країн світу 3 ланкової судової системи. Новий Верховний Суд складається із касаційних судів: адміністративного, господарського, цивільного та кримінального. Крім того, створили Велику палату Верховного Суду, що забезпечує єдність судової практики, тобто встановлює єдині, передбачувані, зрозумілі і рівні для всіх рішення суддів і розглядає суспільно значущі справи. В процесі реформування було створено Вищий антикорупційний суд аналогів якого в країні ще не було. Новим Верховним Судом та новими процесуальними кодексами, які були змінені та утверджені, фактично, запроваджується принцип квазіпрецеденту – мається на увазі, коли рішення головної судової інстанції стають орієнтиром для судів попередніх інстанцій. Таким чином, новий процес мав би забезпечити стабільність, єдність та передбачуваність правових позицій у всіх юрисдикціях, а людина, звертаючись до суду, вже буде розуміти, яким може бути рішення у справі зі схожими обставинами. Окружні суди Нова концепція судової системи передбачає заміну всіх місцевих загальних судів окружними судами. Положеннями ч. 1 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або в місті, або в районі (районах) і місті (містах). Прикінцевими та перехідними положеннями до закону передбачено, що районні, міжрайонні, районні в містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до початку діяльності місцевих окружних судів. Тобто, на базі 2-3 районних судів буде створено 1 окружний суд, де працюватимуть 9-12 суддів. Законодавці зазначають, що питання роботи судів в перехідний період не залишиться невирішеним, оскільки на цей час районні суди фактично будуть збережені (територіально та структурно), справи як розглядалися, так і будуть розглядатися. Об’єднання відбудеться лише юридично. На мій погляд залишається відкритим питання доцільності створення окружних судів замість районних та Вищого антикорупційного суду. Та чи дійсно в Україні відбулась справжня судова реформа, здатна задовольнити потребу суспільства на чесний та справедливий суд. Сьогодні на ці запитання немає відповіді. На даний час відсутній чіткий та прозорий механізм наповнення нових окружних судів суддями. Зазначається, що частина суддів буде переведена на посади, а інша частина – відібрана шляхом проходження відповідного конкурсу. Так само є не однозначним створення антикорупційного суду, адже в нормальній країна кожен суд та кожен суддя має бути антикорупційним. Гадаю ці питання залишились неоднозначними та досить дискусійними, тому саме час покаже ефективність роботи таких судів. Подолання корупції Я нерідко дискутую зі своїми друзями-працівниками судової системи України на тему найкращого судоустрою в світі та оптимальної судової системи для України. Питання судоустрою широко обговорюється на різноманітних форма та в засобах масової інформації. Практично під час кожного обговорення судової реформи в Україні завжди поруч стоїть питання корумпованості українських судів. Працівники Феміди не безпідставно обурюються, що всіх суддів рівняють одним мірилом, а в українських ЗМІ слово «суд» майже стало синонімом слова «корупція». Колеги задають питання: «Хіба в Україні проблема лише в не чесних судах? Невже повністю поборено корупцію в Державних монополіях, на митниці тощо? І дійсно буквально в кожній галузі, в кожній сфері проблем з корупцією не менше, а подекуди і значно більше ніж в наших судах. Однак я переконаний, що найважливішим є завдання побороти корупцію в судовій системі та зробити наші суди абсолютно незалежною гілкою влади. Адже, якщо на думку особи порушуються її законні права, то лише суд і тільки суд зможе її захистити. І, якщо в державі працює дійсно не залежний та чесний суд, то не важливо хто порушив права особи, чи-то впливовий посадовець чи заможній бізнесмен, справедливий суд завжди винесе виключно законне рішення. Особисто я впевнений, що першочерговий запит суспільства на подолання корупції в Україні буде задоволено лише тоді, коли в Україні запрацюють Закони для всіх, а два основні принципи правової держави: «презумпція не винуватості» та «невідворотність покарання» невідкладно виконуватимуться усіма державними інституціями. Коли кожен високопосадовець, дрібний чиновник, бізнесмен, прокурор, лікар, чи суддя будуть знати про негайну невідворотність покарання тоді і корупцію буде подолано. Коли кожен громадянин України пам’ятатиме про невідворотність покарання, то почнуть виконуватися Закони та правила. Автоматично буде вирішено проблеми з перевищеннями швидкості на дорогах, не правильним паркуванням автівок, побудовою не якісних доріг, забрудненням навколишнього середовища тощо. Адже всі наші громадяни не залежно від їх соціального статусу, коли приїжджають наприклад, в США завжди неухильно виконують всі їхні правила і Закони, тому що знають про неминучість покарання за їх порушення. Так що поки вище керівництво України не знайде в собі політичної волі на реальне подолання корупції в державі, до тих пір незалежно від того яку б ми не ввели судову систему або здійснили реформу поліції і прокуратури, суспільство буде продовжувати вимагати від влади реальної боротьби з корупцією та справедливості для всіх. На останок хочу сказати, що, незважаючи на неоднозначність всієї судової реформи все ж швидше плюсами можна вважати оновлення Верховного Суду України, створення трирівневої судової системи, запровадження принципу квазіпрецедента і електронного суду. Час покаже.